Інформативний відеоролик "Безпека мого життя"

А що ти знаєш про свято Великдень?

 

Цікаве та інформативне відео для дітей!

Емоційний розвиток дітей. Як батьки можуть допомогти і не нашкодити.

Дитина (допоки дорослі її цього не навчать) ще не розділяє емоції на “хороші” та “погані”. Вона проявляє їх без внутрішнього цензору, інтроекту (тобто не переймає способи поведінки інших – ред.), безоцінково.Однак, “гарних” та “поганих емоцій не буває. Є наша оцінка цих переживань та емоцій. І, якщо дорослі будуть оцінювати переживання дитини позитивно чи негативно, діти робитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вони блокуватимуть свої “погані” емоції, не виражатимуть їх. Якщо захочуть заплакати чи розсердитися, не будуть це робити (бо мама казала, що так робити не можна). А це може призвести до появи психосоматичних розладів – наприклад, болітиме голова чи живіт.

Ще один можливий наслідок – затинання. Що це таке? Це – переривання контакту, коли дитина щось хоче сказати, виразити себе (навіть, виплакатись досхочу, чи поричати, як лев), а її переривають на півслові, нічого не пояснюючи. Якщо так чинити постійно, психіка може виробити механізм захисту. Тоді на дитину дорослі починають звертати увагу, але якою ціною?

Емоції тісно пов’язані з поведінкою дітей. Буває, кажуть: “Боже, ця дитина така вередлива!”. А що таке вередування? Часто це просто втома або сильні переживання через стресові ситуації у сім’ї. Тому важливо усвідомлювати, які потреби (чи потреба) стоять за тією чи іншою поведінкою дітей. Можливо, дитина досхочу награлася, втомилася і зголодніла, та її потрібно нагодувати. Або ж вона потребує відпочинку чи сумує за мамою в дитсадку, і їй потрібна увага. Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. А от це вже не просто. Бо за плечима 30, а то й більше років, і змінювати себе дуже важко. Легше насварити дитину, бо вона слабша, і взагалі – вона моя: як хочу, так виховую. Натомість, якщо в батьків з емоційним інтелектом усе добре, дитина це відчуває, й несвідомо переймає цей досвід. Вона бачить, як тато і мама спілкуються між собою, вирішують суперечки, розповідають про себе, і починає робити так само.Уявлення дитини про себе, ставлення до себе, формування “Я”-образу залежать від дорослих, і, насамперед, від батьків. На основі цього формується самооцінка дитини. Тобто, як дорослі реагуватимуть на прояв емоцій та переживань дітей, так дитина сприйматиме себе. І це впливатиме на її розвиток – емоційний, інтелектуальний, фізичний.Якщо дитина гнівається, не варто одразу казати: “Ай-яй-яй, як погано ти робиш!”. Варто запитати: “Що трапилося?”. Або ж заспокоїти, залежно від ситуації. Дитина розкаже (нехай голосно!), відреагує злістю (або розпаччю, образою), заспокоїться і гратиметься далі. Отже, не варто блокувати свої переживання. Потрібно конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді. І тоді емоції та почуття допоможуть нам творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і, зрештою, бути самим собою.

Як вгамувати дитячу істерику ?

Кожен із нас хоча б раз у житті бачив дитячу істерику у власних родинах, чи просто перебуваючи в громадському місці. У такі моменти думаємо, що з нами такого не трапиться, будемо правильно виховувати, будемо люблячими й чуйними батьками. Та проходить час і самі опиняємось на місці тих батьків, у яких дитина падає на підлогу і кричить, бо щось не так. Чому так відбувається і як мінімізувати прояви даного явища, спробуємо зараз розібратись. 

Істерика або капризи — яскравий емоційний прояв невдоволення або потреби дитини, який часто супроводжується криком, плачем, биттям…

Найчастіше такі прояви трапляються в дітей від двох років. Пояснюється це тим, що діти не зовсім оволоділи мовленням та не можуть повноцінно висловити та описати свої думки та відчуття. Тому єдиним способом привернути до себе увагу є плач.

Умовно дитячу істерику можна поділити на свідому — коли дитина своєю поведінкою намагається домогтися свого, і несвідому — коли вона не в змозі керувати своїми емоціями через втому, голод, біль….

Щоб у майбутньому протести дитини траплялися рідше та можна було швидко навчитися їх вгамовувати, радимо більше часу приділити таким аспектам:

• давайте дитині право голосу — нехай це будуть дрібниці (наприклад, одяг чи їжа), але вона буде відчувати себе важливою, що з її думкою рахуються. Також буде формуватися відчуття відповідальності за свої дії та вчинки в майбутньому;

• розвивайте в дитини емоційну грамотність — комплекс знань про 4 основні аспекти щодо своїх емоцій.

Прояв емоцій (як вони проявляються в дитині, що вона відчуває). Наприклад, пояснюйте дитині, що коли вона хвилюється, — з’являються дивні відчуття в животику, коли соромиться, — червоніють щічки… 

Визнання емоцій (розуміння того, яку емоцію дитина відчуває в даний момент). Називайте емоцію, яку дитина відчуває: ти зараз засмучений, ти втомлений, ти боїшся… 

Способи саморегуляції емоції (розказуйте й показуйте як можна заспокоїтись — глибокий вдих і видих) і співпереживання (розуміння емоцій інших: показуйте прояв емоцій на інших оточуючих, на картинках).

• якісно проводьте час із дитиною — найпростіша й, напевно, найважча з усіх порад. Паралельно, граючись із дитиною, ми часто складаємо списки покупок на завтра, обдумуємо робочу ситуацію, дивимось телевізор або розмовляємо телефоном. Намагайтеся свідомо та максимально зосереджено бути в спільній ігровій діяльності. Нехай буде година, але якісна і продуктивна година проведена з дитиною, щоби вона наситилася вами.

• враховуйте можливості дитини — плануючи поїздку, прогулянку подумайте чи всі основні потреби є задоволені (їжі, відпочинку), прохання, яке плануєте адресувати дитині чи не буде воно занадто складним.

• вчіть самоконтролю — встановлюйте правила, рамки, вчіть дитину розуміти норми, якими потрібно керуватись. У жодному разі не карайте й не обмежуйте, — натомість, пояснюйте та надавайте альтернативи (можна гратись і бігати на дитячому майданчику, але на проїжджій частині треба переходити за руку й у визначених місцях), звісно, дотримуйтесь їх самі бо ви є найбільшим прикладом для дитини.

Як зазначалось, капризи є невіддільна частина розвитку та становлення дитини, тому потрібно знати та вміти правильно реагувати під час дитячої істерики. Ось декілька порад для вас:

• будьте спокійними — ваш емоційний спокій покаже дитині, що все під контролем. Якщо під час істерики дитина побачить розгубленість, гнів, невпевненість, роздратування, сором то це лише спонукатиме дитину до більшої демонстрації невдоволення;

• переключайте увагу — користуйтесь цим, допоки дитяча увага ще не настільки стійка, коли ви побачите початки істерики, просто зверніть увагу на інший об’єкт, виведіть дитину в іншу кімнату, також уникайте місць, об’єктів, які можуть викликати зацікавленість (зберігайте заборонені предмети в недоступних місцях);

• з’ясуйте причину — як би складно не було подумайте та з’ясуйте, яка першопричина, що спровокувало невдоволення чи, можливо, щось налякало вашу дитину. Необхідно з’ясувати й після заспокоєння обов’язково обговорити та роз’яснити (якщо дитина чогось злякалася, тоді обговоріть і поясніть, що ви поруч і з вами вона в безпеці).

• відповідайте своєму «ні» — якщо ситуація з істерикою розпочалася після вашої відмови зробити чи купити щось, то залишайтесь незворушними. Якщо дитина побачить вашу слабкість і проведе аналогію між своєю поведінкою та здобуттям свого, то наступних істерик вам не уникнути.

• ізолюйте від людей — якщо неприємна ситуація трапилась у громадському місці або навколо багато людей, відійдіть у якесь не людне місце. Це необхідно для того, щоби не було публіки для якої можна розігрувати свій спектакль, і вам буде легше справитись із демонстративною істерикою. Також це допоможе і вам і дитині сконцентруватися на ситуації, а не переживати й думати що скажуть оточуючі.

• будьте поруч — ваші обійми, ваше розуміння, ваша підтримуюча посмішка це те що може заспокоїти й надати дитині впевненості що вона не сама у своїх переживаннях. Діти завжди важко переносять емоційну байдужість від близьких людей.

Пам’ятайте, усі діти різні, комусь потрібно, щоби його обійняли, іншому, щоби дали спокій, але те як ви навчите, роз’ясните і своїм прикладом покажете як потрібно діяти, залежить наскільки непомітними та несуттєвими будуть капризи у ваших діток.

 

Історія Свята Великдень для дітей

Сьогодні яскраво світить сонце,

Заглядає у віконце,

І чутно крик аж до небес:

«Христос воістину Воскрес!»

Великдень - Світле Христове Воскресіння. Це одна з найголовніших подій в духовному житті християн. Готувалися до нього 7 тижнів - 49 днів. А тиждень перед Великоднем називається Великим, або Страсним. Великий Четвер - це день духовного очищення, а Страсна п'ятниця - день смутку, що нагадує про страждання Ісуса. Велика Субота – це день очікування, у церкві вже читають Євангеліє про Воскресіння. Великдень - неділя, коли святкується Воскресіння Спасителя.

Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб врятувати людей. Він проповідував Любов і Царство Небесне, створював багато чудес, зціляв і воскрешав людей. Ви ж пам'ятаєте різдвяну історію? Появі Христа багато раділи. Але були й ті, які не вірили в його святість. Вони намагалися перешкодити Ісусові розповідати про Царство Бога. Серед вождів того часу було багато таких, які ненавиділи Христа і бажали від Нього позбутися. Іуда, один з учнів Господа, вирішив передати Христа лукавим людям. Він підійшов до свого Вчителя і поцілував Його. Це був знак. Ісуса негайно взяли під варту. А Іуда за це отримав 30 срібних монет. Таким чином, він продав свого Вчителя

Як заспокоїти дитину під час істерики

Діти гніваються, проявляють свій характер та внутрішнє «я». Це трапляється в переломні моменти дорослішання, зміни психіки та формування особистості. А для батьків, зазвичай, дитяча істерика — це справжнє «пекло». Які фрази допоможуть швидко заспокоїти малюка?

Джерело: