Мої нескінченні дороги
Сплелися, мов доля моя,
Я знову вернув до порога,
Де батьківська рідна земля.
Країно моя — Україно,
Ще пращурів пам’ять жива,
Знайома тут кожна стежина,
І сонце мене зігріва.
Зі святом!
Мої нескінченні дороги
Сплелися, мов доля моя,
Я знову вернув до порога,
Де батьківська рідна земля.
Країно моя — Україно,
Ще пращурів пам’ять жива,
Знайома тут кожна стежина,
І сонце мене зігріва.
Зі святом!
У третю неділю червня прийнято всіляко вшановувати батьків, казати їм теплі слова та дарувати подарунки, висловлюючи любов і вдячність.
Зі святом, батьки!
Садибами селом іду.
Яка краса! Все на виду!
Довкола озираюся,
Від щастя усміхаюся.
Чому у нас так повелось,
Що ми чекаємо чогось,
На біди нарікаємо…
Ми так багато маємо!
На трави кажемо бур’ян,
А він від немочі та ран.
Недуги гоять травами,
А ми їх нищим, травимо.
Усі щедроти біля ніг,
Природа – друг і оберіг.
Милуймося, вдивляймося,
За милості вклоняймося.
Це свято підкреслює значимість творчої праці майстрів сценічного мистецтва. Адже український театр органічно поєднав кращі традиції та набутки світової та національної культури. Він був і залишається могутнім засобом утвердження загальнолюдських цінностей, джерелом високої духовності і натхнення.