Блог молодшої групи № 12 комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад № 72 Вінницької міської ради"
У третю неділю червня прийнято всіляко вшановувати батьків, казати їм теплі слова та дарувати подарунки, висловлюючи любов і вдячність.
Зі святом, батьки!
Садибами селом іду.
Яка краса! Все на виду!
Довкола озираюся,
Від щастя усміхаюся.
Чому у нас так повелось,
Що ми чекаємо чогось,
На біди нарікаємо…
Ми так багато маємо!
На трави кажемо бур’ян,
А він від немочі та ран.
Недуги гоять травами,
А ми їх нищим, травимо.
Усі щедроти біля ніг,
Природа – друг і оберіг.
Милуймося, вдивляймося,
За милості вклоняймося.
Це свято підкреслює значимість творчої праці майстрів сценічного мистецтва. Адже український театр органічно поєднав кращі традиції та набутки світової та національної культури. Він був і залишається могутнім засобом утвердження загальнолюдських цінностей, джерелом високої духовності і натхнення.
Весна - пора надій і сподівання,
Пора, коли у серці диво ожива.
Пора, коли ти з вечора й до рання,
Все думаєш, про теплії слова.
Здавалося, звичайна пора року,
Ну тепло, спів птахів ти чуєш звідусіль
Ти чуєш стукіт серця і не знану світу мову,
Ця мова -то любов замріяних країв.
Цей край, неначе восьме диво світу,
П’янить духмяний подих аромат.
Струмок замріяних озер привіту,
Усмішок радість, ночей зорепад.
Хто не любив, не зможе зрозуміти?
Хто не бажав, ніяк не може знать.
Що то за відчуття без ясного приливу
Без сумніву, цього не можна передать.
