Кожен із нас хоча б раз у житті бачив дитячу істерику у власних родинах, чи просто перебуваючи в громадському місці. У такі моменти думаємо, що з нами такого не трапиться, будемо правильно виховувати, будемо люблячими й чуйними батьками. Та проходить час і самі опиняємось на місці тих батьків, у яких дитина падає на підлогу і кричить, бо щось не так. Чому так відбувається і як мінімізувати прояви даного явища, спробуємо зараз розібратись.
Істерика або капризи — яскравий емоційний прояв невдоволення або потреби дитини, який часто супроводжується криком, плачем, биттям…
Найчастіше такі прояви трапляються в дітей від двох років. Пояснюється це тим, що діти не зовсім оволоділи мовленням та не можуть повноцінно висловити та описати свої думки та відчуття. Тому єдиним способом привернути до себе увагу є плач.
Умовно дитячу істерику можна поділити на свідому — коли дитина своєю поведінкою намагається домогтися свого, і несвідому — коли вона не в змозі керувати своїми емоціями через втому, голод, біль….
Щоб у майбутньому протести дитини траплялися рідше та можна було швидко навчитися їх вгамовувати, радимо більше часу приділити таким аспектам:
• давайте дитині право голосу — нехай це будуть дрібниці (наприклад, одяг чи їжа), але вона буде відчувати себе важливою, що з її думкою рахуються. Також буде формуватися відчуття відповідальності за свої дії та вчинки в майбутньому;
• розвивайте в дитини емоційну грамотність — комплекс знань про 4 основні аспекти щодо своїх емоцій.
Прояв емоцій (як вони проявляються в дитині, що вона відчуває). Наприклад, пояснюйте дитині, що коли вона хвилюється, — з’являються дивні відчуття в животику, коли соромиться, — червоніють щічки…
Визнання емоцій (розуміння того, яку емоцію дитина відчуває в даний момент). Називайте емоцію, яку дитина відчуває: ти зараз засмучений, ти втомлений, ти боїшся…
Способи саморегуляції емоції (розказуйте й показуйте як можна заспокоїтись — глибокий вдих і видих) і співпереживання (розуміння емоцій інших: показуйте прояв емоцій на інших оточуючих, на картинках).
• якісно проводьте час із дитиною — найпростіша й, напевно, найважча з усіх порад. Паралельно, граючись із дитиною, ми часто складаємо списки покупок на завтра, обдумуємо робочу ситуацію, дивимось телевізор або розмовляємо телефоном. Намагайтеся свідомо та максимально зосереджено бути в спільній ігровій діяльності. Нехай буде година, але якісна і продуктивна година проведена з дитиною, щоби вона наситилася вами.
• враховуйте можливості дитини — плануючи поїздку, прогулянку подумайте чи всі основні потреби є задоволені (їжі, відпочинку), прохання, яке плануєте адресувати дитині чи не буде воно занадто складним.
• вчіть самоконтролю — встановлюйте правила, рамки, вчіть дитину розуміти норми, якими потрібно керуватись. У жодному разі не карайте й не обмежуйте, — натомість, пояснюйте та надавайте альтернативи (можна гратись і бігати на дитячому майданчику, але на проїжджій частині треба переходити за руку й у визначених місцях), звісно, дотримуйтесь їх самі бо ви є найбільшим прикладом для дитини.
Як зазначалось, капризи є невіддільна частина розвитку та становлення дитини, тому потрібно знати та вміти правильно реагувати під час дитячої істерики. Ось декілька порад для вас:
• будьте спокійними — ваш емоційний спокій покаже дитині, що все під контролем. Якщо під час істерики дитина побачить розгубленість, гнів, невпевненість, роздратування, сором то це лише спонукатиме дитину до більшої демонстрації невдоволення;
• переключайте увагу — користуйтесь цим, допоки дитяча увага ще не настільки стійка, коли ви побачите початки істерики, просто зверніть увагу на інший об’єкт, виведіть дитину в іншу кімнату, також уникайте місць, об’єктів, які можуть викликати зацікавленість (зберігайте заборонені предмети в недоступних місцях);
• з’ясуйте причину — як би складно не було подумайте та з’ясуйте, яка першопричина, що спровокувало невдоволення чи, можливо, щось налякало вашу дитину. Необхідно з’ясувати й після заспокоєння обов’язково обговорити та роз’яснити (якщо дитина чогось злякалася, тоді обговоріть і поясніть, що ви поруч і з вами вона в безпеці).
• відповідайте своєму «ні» — якщо ситуація з істерикою розпочалася після вашої відмови зробити чи купити щось, то залишайтесь незворушними. Якщо дитина побачить вашу слабкість і проведе аналогію між своєю поведінкою та здобуттям свого, то наступних істерик вам не уникнути.
• ізолюйте від людей — якщо неприємна ситуація трапилась у громадському місці або навколо багато людей, відійдіть у якесь не людне місце. Це необхідно для того, щоби не було публіки для якої можна розігрувати свій спектакль, і вам буде легше справитись із демонстративною істерикою. Також це допоможе і вам і дитині сконцентруватися на ситуації, а не переживати й думати що скажуть оточуючі.
• будьте поруч — ваші обійми, ваше розуміння, ваша підтримуюча посмішка це те що може заспокоїти й надати дитині впевненості що вона не сама у своїх переживаннях. Діти завжди важко переносять емоційну байдужість від близьких людей.
Пам’ятайте, усі діти різні, комусь потрібно, щоби його обійняли, іншому, щоби дали спокій, але те як ви навчите, роз’ясните і своїм прикладом покажете як потрібно діяти, залежить наскільки непомітними та несуттєвими будуть капризи у ваших діток.
